Грегу Томасу було 57 років, коли лікарі приголомшили його жахливою звісткою. Медики виявили у літнього чоловіка неоперабельний рак четвертого ступеня. На їхню думку, жити бідоласі залишилося не більше декількох місяців.
Родині Грега порекомендували потихеньку починати готуватися до похорону.
Щоб не піддатися депресії, чоловік долав стрес, рятуючись прогулянками з вірним псом.
Якось одного разу Грег прогулювався новим маршрутом. Дорога привела похилого страждальця до воріт старого кладовища. Колись давно чехи-переселенці побудували там церкву, але останні 70 років її двері були замкнені.
“Я неодноразово намагався потрапити в занедбану церкву, але вона завжди була закрита. Кожного разу, коли я приходив до замкненої церкви, у мене виникало бажання молитися. Тоді я сідав на східці і подумки просив небеса допомогти мені”, – згадує Грег.
Присівши на порозі покинутої святині, чоловік розридався як дитина. Потім витер сльози, глянув на понищені стіни церкви і раптом зрозумів, в чому полягає його місія!
«Це дивовижна історія», – сказав Томас. – «Я не можу сказати вам, скільки речей сталися зі мною через цю церкву».
Розшукавши людей, відповідальних за підтримання порядку на кладовищі при церкві, Грег запропонував їм свою безкорисливу допомогу. Головне – щоб вони забезпечили його будівельними матеріалами і ключем від вхідних дверей.
“До мене прийшов сусід і сказав, що один чоловік хоче реконструювати храм абсолютно безкоштовно. Єдине, що він просив – це ключ від церкви. Я не повірив своїм вухам, адже на покинуту будівлю всі давно махнули рукою”, – розповідає доглядач кладовища, при якому знаходиться церква.
Теплого серпневого дня Томас відкрив церкву та увійшов всередину – і тут же впав через зігнилі дерев’яні мостини.
Він дивився на це місце, що наче застигло у часі: всі образи були ще на стінах, стара католицька Біблія була на жертовнику, фігурки Ісуса і Марії були біля вівтаря.
Томас з ентузіазмом взявся зчищати 15 шарів старої фарби, що накопичилися на будівлі за останні 150 років. Реставратор признається, що робота давалася йому нелегко, адже опромінення і хіміотерапія згубно позначилися на стані його здоров’я, відібравши всі сили.
Робота закипіла, допомагаючи Грегу відволіктися від думок про свою хворобу. Чоловік пофарбував фасад, замінив гнилі дошки, все вичистив.
З кожним днем, проведеним у церкві, Грег почувався все краще. «Як я поступово відновлював церкву, так Бог відновлював мене», – сказав він.
Відведені чоловікові останні місяці давно минули, а він все продовжував працювати над святинею.
Прийшовши ще раз на консультацію до лікаря, Томас отримав несподівану звістку. Його хвороба відступила!
Тепер чоловік твердо впевнений, що в той пам’ятний день на сходинах закритої церкви він почув голос згори. У відновленні святині Грег бачить своє призначення.
Місцеві жителі були йому дуже вдячні. Місто не мало грошей на утримання старої церковці і підтримку кладовища в порядку. Але сьогодні все змінилося!
Почувши історію Грега, складно не вірити в чудеса. Зрозуміло, все можна пояснити збігом обставин. Більшість сусідів чоловіка, втім, твердо впевнені: до воріт церкви його привело Боже провидіння!
